Колектив Івано-Франківського театру щиро вітає з 85-літтям народну артистку України Терезію Перету!

Колектив Івано-Франківського театру щиро вітає з 85-літтям народну артистку України Терезію Перету!

Найстаршій актрисі Івано-Франківського театру та одній зі старших актрис України, що й досі у творчому тонусі та живуть театром, народній артистці України Терезі Переті виповнюється 85!


Близько трьохсот персонажів - класичних та сучасних - пройшли через душу актриси, ставши улюбленими та близькими багатьом поколінням івано-франківців! 

Сьогодні ввечері вона знову вийде на сцену і знову дивуватиме потужною молодою енергетикою глядача та колег у своїй улюбленій ролі Бабусі Бальбоа у мелодраматичній комедії «Дерева вмирають стоячи» Алехандро Касона. На питаня, як їй вдається залишатися у такій прекрасній акторській формі та ніколи не знижувати творчих планок, актриса відповіла ще у далекому 86-му році в одному зі своїх інтерв'ю. А те, що за всі ці роки вона не зрадила цим принципам і залишилась вірною поставленим колись самою собі завданням, свідчить про глибоку, цільну, вперту натуру, з власною важливою місією в житті українського театру. 

«Що на вашу думку найголовніше в професії актора?

- Насамперед вимогливість в усьому і завжди. Тоді, коли знайомишся з роллю, коли шукаєш, створюєш характер персонажа, коли виходиш з цим образом на люди… і навіть тоді, коли, вже здавалося б, досяг певного успіху в цій ролі. Мої вчителі в мистецтві Володимир Олександрович Неллі та Євгенія Степанівна Нікітченко радили обов’язково поглянути час від часу на свою роботу збоку, безжально «перетрусити» уже складені, усталені засоби художнього вираження, свою акторську техніку. Аби не було застою, аби образ постійно збагачувався цікавими рисами… Хочеться відкриттів і у своїй роботі, і в роботі партнерів. Хочеться, аби актор умів грати все – від трагедії до водевілю. Це людська природна і, нарешті, творча потреба актора.» 
(«Право на зустріч», «Прикарпатська правда» 1986 р.)

Тереза Перета народилася на Волині.
Навчалася у Київському Державному інституті театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карого, який закінчила у 1958-му році (Курс професора В.О.Неллі)
З цього ж року працює артисткою Сумського обласного музично-драматичного театру ім.М.Щепкіна.
1959 р. – Артистка Артемівського музично-драматичного театру (м. Артемівськ, Донецької області)
1963 р. – Артистка Дагестанського російського драматичного театру ім.М.Горького (м. Махачкала)
Артисткою Івано-Франківського театру працює з вересня 1963 року. Дебютувала у ролі Си-Фин у п’єсі китайського драматурга Цао-Юй «Тайфун»

На творчому шляху актриси було багато мистецьких перемог, але особливими у своїй кар’єрі актриса вважає: Тетяну («Суєта» І.Карпенко-Карий), Гордилю («Циганка Аза» М.Старицький), Лебідкіну («Пізня любов» О.Островського), Васілуцу («Каса Маре» Й.Друце), Оксану Степанівну («Обочина» М.Зарудний), Олену («Камінна душа» Г. Хоткевич), Люсі Купер («Далі - тиша» В.Дельмар), Бабусю Бальбоа («Дерева вмирають стоячи» А.Касона) та ін.
Сьогоднішній репертуар актриси, як і завжди, тішить жанровим розмаїттям: дотепниця мадярка Фружина в опереті «Шаріка, або Кохання січового стрільця» Я.Барнича (режисер – Р.Держипільський), Велична римлянка Паола у трагедії сучасності «Заробітчанки, або Мамо, повернись…» Н.Семенкович (режисер – Р.Держипільський), власна Мелія у драмо-комедії «Той, хто платить» І.Жаміака (режисер – О.Пастух) та зворушлива Мальвіна у ліричній комедії «За дверима бажань» (режисер – А.Кирильчук). Всі ці образи збагачені мудрістю та глибиною, яку не зіграєш, яка є набутком прожитого і величезним акторським досвідом, що робить їх явищем української сцени та перлиною нашого театру.

Зичимо ювілярці здоров’я, натхнення, бажання знову і знову відкривати глядачам очі та серця своїм мудрим та, водночас, молодим мистецтвом!