Надія Левченко: «Через зйомки в кіно, я 19 ночей не спала на нормальному ліжку»

Надія Левченко: «Через зйомки в кіно, я 19 ночей не спала на нормальному ліжку»
14 вересня, "Правда". Розмовляла Любов Загоровська

Сьогодні, 14 вересня, відзначають День українського кіно. Про зйомки у фільмах і у серіалах, про нові ролі та про те, як вдається поєднувати театральну сцену і знімальний процес, читачам Правда.іф  розповідає відома актриса Надія Левченко.
– Надіє, з точку зору актриси, як зараз розвивається українське кіно? Наскільки цей процес відбувається різнопланово, різножанрово? Яких ролей чи персонажів не вистачає українському кіно?

– Все дуже складно. Так, за останні п’ять років з’явилося багато україномовних серіалів та  фільмів, де у головних ролях ми бачимо нарешті українських акторів. Наша кіноіндустрія розвивається, українське кіно є. Але зараз знову йдуть зміни. Ця історія з рібейтами до 30% мала б залучити іноземні великі компанії і це ніби плюс, але і зніматися, мені здається,  там будуть іноземні актори, а не українські. Багато є думок з цього приводу і залишається тільки чекати, щоб зрозуміти, до чого це все приведе.

– Якою була твоя перша роль в кіно?

– Я знімалася і в коротких метрах, і в серіалах. Перший досвід  у повному метрі – «Шляхетні волоцюги», там я грала поетесу Ванду. Це малесенький епізод, але він перший і це любі моєму серцю спогади. А нещодавно завершилися зйомки фільму «Інший Франко», у якому я граю дружину сина Івана Франка Петра – Ольгу Федорівну Франко. Днями якраз вийшов перший тизер фільму. А прем’єра відбудеться у 2020.

– А якщо говорити про серіали?

– У мене була тривала любов із серіалом для телеканалу «Україна» – «Черговий лікар», у якому я пропрацювала три роки – грала свою Надю Павленко. Це також дуже великий досвід, як для актора – і робота перед камерою, і багато різних технічних моментів, які я для себе збагнула, зрозуміла і вивчила. За цей досвід я  вдячна. Серіал став популярним. Мрію знятися в такому серіалі, як, наприклад, «Чорнобиль» чи «Ігри престолів». Хочеться, аби в Україні нарешті почали народжуватися й такі серіали.

– Ти маєш на увазі масштабність таких серіалів?

– Мова про їхню якість. Зрештою, є й такі фільми: без захмарних бюджетів і гучної піар-кампанії, де віддана робота режисера, сценариста, знімальної групи і акторів роблять таке диво, коли фільми стають переможцями європейських кінофестивалів, як от, наприклад, найсвіжіша перемога українського фільму «Атлантида» на Венеціанському кінофестивалі. Так і з серіальним  виробництвом. При маленьких бюджетах творчі групи творять, саме творять, а не відбувають зміну. Фанатів своєї справи у нас багато, тому вірю, що те, що знімають і будуть знімати, буде гідним уваги.

– Багато акторів, коли починають зйомку у фільмі, залишають театр. Як тобі вдалося і зніматися в кіно, і не покидати театральну сцену?

– Мені поки що щастить, бо керівник нашого театру Ростислав Любомирович Держипільський відпускає мене, вибудовуючи репертуар так, щоб я встигла все. Пам’ятаю, коли знімався «Черговий лікар», моїм рекордом стало 19 ночей в поїзді. Я 19 ночей не спала на нормальному ліжку, бо було так: день знімальний, день – вистава, день знімальний, день – вистава… І я 19 ночей переночувала в поїзді. А коли на 20-ту ніч опинилася в ліжку – це було просто неймовірне щастя. Ми не цінуємо те, що маємо, ліжко – це прекрасно (сміється). Мої графіки зйомок чи проб мені вдається узгоджувати із своїм керівництвом.

– Якщо говорити про ролі, то кожен актор має якихось персонажів, яких йому б хотілося зіграти. Яку роль хотілося б зіграти тобі?

– Аналізуючи оці 11 років в театрі, розумію, що маю  величезне щастя, зігравши багато різних ролей. Знаєш, кажуть, що актор – це готель, а його персонажі – постояльці. В моєму «готелі» багато гостей і мені є чим тішитися. Я б зіграла в «Ідіоті» Достоєвського Настасью Філіповну… Дуже люблю цей матеріал і ще з інституту мрію зіграти цю роль. А взагалі я відкрита до будь яких пропозицій.

– Чи отримуєш багато пропозицій про зйомки в кіно?

– Так, мене запрошують. Протягом останнього місяця було багато проб. Але життя актора: не щоденні успіхи і перемоги. Я, наприклад, часто не проходжу у проекти, це нормальний шлях  і не варто впадати через це в депресію. Наші актори,  які вперше йдуть на проби, часто бояться відмови і даремно: що має бути моїм – моїм буде, головне працювати і не припиняти мріяти, хотіти. Якось я підрахувала: за один місяць отримала десь 15 відмов, а потім стався «Черговий лікар». І саме завдяки «Черговому лікарю» я стала більш відомою і більш медійною. Те, що мені зараз надсилають запрошення на проби, є велика заслуга саме цього серіалу, адже телебачення – це медійність.

– На вулицях тебе упізнають за персонажами зіграних ролей?

– Так, часто впізнають саме, як лікаря Надю Павленко, і навіть не мають гадки, що я працюю в Івано-Франківському облмуздрамтеатрі. У Інстаграмі навіть створені фан-клуби Наді Левченко. Такі маленькі приємності. Якось на виставу «Енеїда» приїхала ціла делегація з Надвірної і усі чекали після вистави мене під сценою, пищали і плакали, коли я до них вийшла і в якийсь момент я навіть відчула себе зіркою. Було і приємно, і водночас трохи ніяково, бо я ж звичайна людина, в першу чергу.

Джерело: https://pravda.if.ua/nadiya-levchenko-cherez-zyomki-v-kino-ya-19/?fbclid=IwAR2di0WoMAwMdk-Z2fls0sRAbNxgNP4xE6IiHOZB1LLldPhnn0PIObMbSW0