Історія театру

Історія театру

Постановою Ради народних комісарів УРСР від 19 грудня 1939 року, з мандрівних труп директорів С.Крижанівського, Р.Войтовича, І.Когутяка, Ю.Кононіва був заснований Український драматичний театр ім.Івана Франка. Очолив колектив І.І.Когутяк. Новостворений театр відкрився 30 грудня 1939 року виставою О.Корнійчука «Платон Кречет» (режисер О.Каїрець, зав-муз. – Я.Барнич).

 

З перших днів робота Станіславського театру проходила активно і плодотворно. До війни 1941 року він підготував близько 18 вистав. Ще тривали воєнні дії, а на визволених землях почало відроджуватися театральне життя. Театри поверталися з евакуації. Театральну справу доводилось відроджувати майже заново. В основному діяльність театрів західних областей України почалася з кінця 1944 року.

 

У вересні 1944 року трупа Станіславського драмтеатру ім. І.Франка поповнилася творчими силами 2-го Харківського українського драматичного театру. Запрошуються актори з Києва та інших міст України.

 

Із самого заснування тут працювали визначні особистості українського театрального світу, такі як:  Олександр Божедан (учень Леся Курбаса), геніальні акторки знаменитих на всю Україну театрів ім. Тобілевича та «Заграви» Володимира Блавацького Марія Слюзарівна-Сохановська та Клавдія Кемпе-Гош, хормейстер, диригент, композитор та актор Євген-Орест Садовський, що також артистичним походженням з театру Тобілевича. У 40-х рр. над колективом бере шефство кращий театр УРСР – Київський ордена Леніна академічний театр ім. Івана Франка і на його сцені грають Н.Ужвій, М.Литвиненко-Вольгемут, А.Бучма, Г.Юра, І.Паторжинський.

 

Разом з вищезгаданими митцями егрегор театру, його менталітет у різні часи творили такі творчі діячі як: з.а.УРСР О.Свєтланов, з.а.МРСР Є.Нікітченко, з.а.УРСР В.Мельник, з.а.УРСР Д.Огіренко, з.а.УРСР М.Юхименко, з.а.УРСР К.Сидорчук, н.а.УРСР М.Кавуненко, І.Базілевич, К.Жуков, П.Бобров та ін. (з 40-х років). У 50-х естафету успішності підхопили актори В.Родь (учень Амросія Бучми), Є.Благушин, Г.Шиманський, М.Гурін. У 51-му році посаду головного режисера театру зайняв Віталій Єлисейович Смоляк – і це стало початком одного з найяскравіших періодів в історії Івано-Франківського театру. 60-70-ті роки «зірковий час» для: н.а.України Х.Фіцалович, н.а.України В.Нестеренка, з.а.України О.Затварської, І.Остаповича, з.а.України Г.Шиманського, н.а.України Т.Перети, М.Свідерського, з.а.України В.Струннікова, В.Благушина, Л.Чучман, М.Павел; з 61-го року тут працює славетний український художник-сценограф Д.Нарбут. Це також початок багатолітньої праці з.п.к.України (незмінного і донині асистента режисера театру) С. Павліської та з.а.України С.Якубовського, початок славного творчого шляху у колективі театру для н.а.України Ю.Суржі, н.а.України С.Романюка, з.а.України Г.Талалай, В.Горзова, н.а.України О.Шиманського, О.Добряка, з.а.України Ж.Добряк-Готв’янської, з.а.України О.Іваницької, з.а.України Р.Іваницького, з.а.України Г.Бабинської, з.а.України В.Шиманської-Мартинової, В.Вітушинського тощо;  головного диригента В.Сидорака, діючого головного балетмейстера театру Л.Медведєвої. Цим митцям аплодувало не одне місто на величезній території Радянського Союзу. Завдяки їм із творчим обличчям Західної України знайомі глядачі Краснодарського краю, Новгорода, Архангельську, Воркути, Кишенева, Кустанаю, Гродно, Абакані, Омську, Москви та міст московської області, Казахстану, Комі АРСР та ін.

 

З 1979 до 1993 року колективом театру керує Ірина Антонівна Желтоножська, яка у співдружності з головним режисером театру Ігорем Борисом стала на чолі надзвичайно плідної та успішної епохи в історії колективу. Чотирнадцять прем’єр у 1982 році презентував театр своєму місту, відзначивши таким чином перехід у нове приміщення по вулиці Незалежності 42.  Вперше на Україні поставлено драму А.Чехова «Іванов» та інсценізована повість М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» (режисер – І.Борис), сценографію до яких здійснив молодий художник-сценограф, учень Д.Лідера Олександр Семенюк (сьогодні – з.д.м.України, головний художник театру).  Завжди в авангарді, перспективний та «не провінційний»,– таким Івано-Франківський театр був з початку свого заснування, таким він залишається і до тепер. У 2011 році відбулись перші в історії колективу гастролі у Канаду та США з  виставою «Солодка Даруся» (режисер – з.а.України Р.Держипільський).

 

Панорама фойє театру

Найвідоміші вистави театру, що у різні часи ставали  мистецькими подіями: “Овод» Е.-Л.Войнич,«Лимерівна» П.Мирного (режисер - К. Капатський); «Безіменна зірка» М.Себастіан (режисер – О.Степаненко);  «Роксолана» Л.Забашти, «Майська ніч» М.Старицького за М.Гоголем, «Сестри Річинські» І.Вільде  (режисер - В.Смоляк.); “Весілля в Малинівці» Л.Юхвіда, муз. О.Рябова (режисер – з.а.України В.Савченко); «Терен на шляху» В.Фащук (режисер – з.а. УРСР Д.Чайковський); «Плаха» Ч.Айтматова, «Іуда Іскаріот», «Тіні забутих предків», «Украдене щастя» за І.Франко, «Іванов» А.Чехова (режисер – І.Борис); «Циганка Аза» М. Старицький (з.а.України – В.Нестеренко); «Галілео-Галілей » Б.Брехта (режисер – з.д.м. України М.Гринишин), «Дерева вмирають стоячи» А.Касона (режисер – І.Сорока), «Перед потопом (Ковчег)» В.Босовича (режисер – В.Грицак), «Ігри імператорів» (режисер – С.Кузик), «Солодка Даруся», «Нація» (режисер – з.а.України Р.Держипільський) тощо.

 

Сьогодні творчий кістяк театру це народні артисти України: Тереза Перета, Юрій Суржа, Олександр Шиманський; заслужені артисти України: Ганна Бабинська, Жанна Добряк-Готв’янська, Оксана Іваницька, Галина Талалай,  Юрій  Литвинов, Любов Ніколаєнко, Світлана Овчарова;  з.п.к.України, асистент режисера Софія Павліська.

 

З 2008-го року після очолення колективу  з.а.України Ростиславом Держипільським  театр носить ім’я – «Академічний».