Історія театру

Історія театру

         У 1939 р. Станіслав стає радянським. Першим заходом радянської влади на Прикарпатті у галузі культури було створення на базі самодіяльних мистецьких колективів Обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка. (Постанова РНК УРСР від 20 грудня 1939 р. «Про організацію театрів, музичних колективів, будинків народної творчості і театральних музичних закладів» у Львівській, Дрогобицькій, Волинській, Ровенській, Станіславській і Тернопільській областях). На той час в області діяло близько 20 мандрівних театрів, ансамблів та труп. Найкращі з них, під директорством Ю.Кононіва, Р.Войтовича, С.Крижанівського, І.Когутяка, було скликано до Cтаніславова. Новостворений театр осів у приміщенні колишнього театру Станіслава Монюшка. Прем’єрою театру була п’єса О.Корнійчука «Платон Кречет» у постановці О.Каїрця.

          Із самого заснування тут працювали визначні особистості українського театрального світу, такі як:  учень Леся Курбаса Лесь Божедан, геніальні акторки знаменитих на всю Україну театрів ім.Тобілевича та «Заграви» Володимира Блавацького - Марія Слюзарівна-Сохановська та Клавдія Кемпе-Гош  та багато ін. У 40-х рр. над колективом бере шефство  Київський академічний театр ім. І. Франка, і на його сцені грають Наталія Ужвій, Марія Литвиненко-Вольгемут, Амвросій Бучма, Гнат Юра, Іван Паторжинський. 

          Після фашистської окупації у 1945 році театр відновлює свою роботу. Керівництво театру вживає найенергійніших заходів для укомплектування Станіславського театру повноцінними робочими кадрами. Краща частина акторів харківського пересувного театру, що декілька місяців гастролював у Станіславі залишається у ньому для постійної роботи. До складу нового театру ввійшли також і кращі місцеві артистичні сили. Наявний акторський склад зміцнюється артистами, запрошеними з Києва та з інших великих міст України. Перша вистава повоєнного репертуару за п’єсою І.І.Чабаненка «На Вкраїні милій». 

           Разом з вищезгаданими митцями егрегор театру  у різні часи творили такі митці як: з.а.УРСР О.Свєтланов, з.а.МРСР Є.Нікітченко, з.а.УРСР В.Мельник, з.а.УРСР Д.Огіренко, з.а.УРСР М.Юхименко, з.а.УРСР К.Сидорчук, н.а.УРСР М.Кавуненко, І.Базілевич, К.Жуков, П.Бобров та ін. У 51-му посаду головного режисера театру зайняв Віталій Єлисейович Смоляк. Це стало початком одного з найяскравіших періодів в історії Івано-Франківського театру. 60-70-ті роки час слави  н.а.України Х.Фіцалович, н.а.України В.Нестеренка, з.а.України О.Затварської, І.Остаповича, з.а.України Г.Шиманського, н.а.України Т.Перети, М.Свідерського, з.а.України В.Струннікова, В.Благушина, Л.Чучман, М.Павел; початок славного творчого шляху у колективі театру для н.а.України Ю.Суржі, н.а.України С.Романюка, з.а.України Г.Талалай, н.а.України О.Шиманського,  н.а.України Ж.Добряк-Готв’янської, з.а.України О.Іваницької, з.а.України Р.Іваницького, з.а.України Г.Бабинської, з.а.України В.Шиманської-Мартинової, з.а.України  В.Вітушинського, Л.Григорської тощо. З 61-го року тут працює видатний український художник-сценограф  Г. Нарбут. Це також початок багатолітньої праці з.п.к.України (незмінного і донині асистента режисера театру) С. Павліської. Цим особистостям, частина яких і досі є творчим активом Івано-Франківського театру, аплодувало не одне місто на величезній території Радянського Союзу:  Новгород, Архангельськ, Воркута, Кишенів, Кустанай, Гродно, Абакані, Омськ, Москва та міста московської області; Казахстан, Комі АРСР,  Краснодарський Край та ін. З 1979 до 1993 року колективом театру керує Ірина Антонівна Желтоножська, яка у співдружності з головним режисером театру Ігорем Борисом стала на чолі надзвичайно плідної та успішної епохи в історії колективу: вперше на Україні поставлено драму А.Чехова «Іванов» та інсценізована повість М.Коцюбинського «Тіні забутих предків», сценографію до яких здійснив молодий художник-сценограф, учень Д. Лідера Олександр Семенюк (до 2013 року - головний художник театру). Вперше театр Прикарпаття  виступає на сцені МХАТу у Москві.

             Івано-Франківський театр завжди відзначався безпрецедентністю творчих «вибухів», які час від часу нагадували українському культурному світу про активну мистецьку позицію колективу. Такими подіями у різні часи були: «Роксолана» Л.Забашти (режисер - В.Смоляк.), «Плаха» Ч.Айтматова, «Тіні забутих предків» за М.Коцюбинським, «Іуда Іскаріотський» Л.Андрєєва (режисер І. Борис)  «Галілео-Галілей» Б.Брехта (режисер – М.Гринишин) тощо. Двічі ( 2009-2010 рр.) вистави н.а.України Ростислава Держипільського за творами  Марії Матіос  «Солодка Даруся» та «Нація», номінувалися на здобуття Національної премії України ім. Т.Шевченка. Такими подіями у сучасний період стали також вистави: «Hamlet» за В.Шекспіром, «Вона - Земля» за новелами В.Стефаника, «Модільяні» (режисер – н.а.України Р.Держипільський) тощо.

          Сьогодні Івано-Франківський академічний обласний український театр ім. Івана Франка визнано одним з найуспішніших театральних колективів України, вистави якого повсюдно користуються високою оцінкою та попитом глядацького загалу. Колектив знають у Європі, Америці, Канаді. Завдяки активній політиці керівництва, театр має домовленості про творчу співпрацю з найкращими колективами Європи: у 2017 році  у Франківськ завітав  театр всесвітньовідомого литовського режисера Еймунтаса Някрошуса  «Meno Fortas»  та Осередок театральних практик «Ґардженіце» відомого польського режисера  В.Станєвського.  Період з 2008 по 2018 рік окреслився у один з найяскравіших етапів в історії театру. Кожен рік цього десятилліття – був неухильним рухом «вгору». Актори театру широко задіяні у вітчизняній кіноіндустрії та всеукраїнських театральних проектах. У 2017 році здійснюється повний ребрендинг концепції стилю театру, який відповідає вимогам та тенденціям часу.  Репертуарна афіша сьогодні – це   36 назв, які  тішать розмаїтістю та відповідають потребам широкого глядацького загалу. До уваги глядача представлена сучасна та класична зарубіжна та українська драматургія; інсценізації сучасних та класичних творів.


        


Панорама фойє театру