Нація

Нація

Драма-реквієм 

за однойменною книгою М.Матіос (інсценізація - н.а.України Р.Держипільський)

(на основі реальних подій) 








Режисура, візуальне рішення, музичне оформлення - н.а. України Ростислав Держипільський

Сценографія - з.д.м.України Олександр Семенюк

Пісенна режисура - лауреат Національної премії України ім.Т.Г.Шевченка Наталія Половинка

Пластика - Андрій Кирильчук

Асистент режисера - з.а.УКраїни Олексій Гнатковський

Помічник режисера - з.п.к.України Софія Павліська


Вистава на основі реальних подій 40-х років XX сторіччя на скривавленій Гуцулії — своєрідний спіритичний сеанс. Молитва-реквієм у містичному коловороті сценічного простору крізь час роз'ятрить та відкриє навічно незагоєні рани давно минулого, подарує сповідь та прощення "своїм" та "чужим", "невинним" та "винним" мученикам історії. Бо тільки з любові та у муках народжується нове чисте життя. Народжується НАЦІЯ.  

 



Дійові особи та виконавці:

 

"Юр'яна і Довгопол"

(одкровення 1949 року)

 

Юр'яна - з.а.України Галина Баранкевич

Довгопол - Андрій Мельник

Дідушенко - з.а.України Олексій Гнатковський

Уласій - Євгеній Холодняк

Фельдшерка Дуся - Мирослава Полатайко-Гусак

Грицько - Андрій Фелик

 

"Прощай мене"

(одкровення 1948 року)

Двоє у криївці


Він - Іван Бліндар

Вона - Мирослава Полатайко-Гусак

 

"Вставайте, мамко"

(одкровення 1947 року)

Родина Шандрів

 

Василь, тато - з.а.України Олексій Гнатковський

Катерина, мати - з.а.України Надія Левченко

Діти - 

         з.а.України Галина Баранкевич

         Іван Бліндар

         Мирослава Полатайко-Гусак

Представники МГБ - Андрій Фелик,  Андрій Мельник

Корнильо - Євгеній Холодняк

 

"Не плачте за мною ніколи"

 

Мати, берегиня - Надія Левченко

Юстина - з.а.України Олеся Пасічняк 


Дозвіл на інсценізацію "Нації" Марія Матіос подарувала Івано-Франківському театру на 70-ліття від його заснування, будучи приємно враженою філософсько-естетичною інтерпретацією її "Солодкої Дарусі". Інсценізацію "Нації" слід сприймати як диптих до неї. Диптих не тільки за сюжетно-історичною основою та єдністю інформаційного поля, але й за способом режисерського мислення: кінематографічна естетика, символіка, зокрема символіка пісні, вишуканий мінімалізм.

"Хіба одного Михайла переїхало немов фірою..." - слова з роману "Солодка Даруся", вкладені режисером-інсценізатором в уста одного з персонажів однойменної драми, знаходять своє продовження та страшне підтвердження у панорамній картині людського страждання в книзі новел "Нація" та її сценічному втіленні: трагедія Дарусі з Черемошного повторюється багато разів і на різний лад. 

Втім, від своєї художньої родички "Нація" відрізняється істотно. Зокрема, вона значно більше, аніж Даруся відбувається в умовно-символічному просторі, адже покликана узагальнити та пояснити глобальні поняття, закумулювавши все, що містить поняття "Нація" у двогодинному сценічному дійстві. 

Неоднозначна, поліфонічна та парадоксальна гра значимої національної символіки; пісня як космічна вібрація феномену нації; сповнений світла та віри щемливий лейтмотив любові до життя, людини, родини; теплий гумор, і, головне, - дотримання Арістотелівського закону мистецтва  - "De ire" ("Без гніву", "Без засудження"), коли нема "своїх", нема "чужих", а є люди, - це ознаки режисерського почерку Ростислава Держипільського. Контрасно поєднуючись з фаталістичним, трагічним у світобаченні Марії Матіос, вони породжують больовий, шокуючий заряд великої напруги. Але ж все значиме відбувається в болю і з болю. І, можливо, саме через такий животворний больовий шок, як при народженні людини, у душах зароджується відчуття нації. 

Народження і смерть, Різдво і Великдень, труна та колиска - "ми всі тут рідня". Вистава звернена дщо найсокровеннішого, найціннішого у кожному з нас, до того, що створює людей, а з людей - націю. 

У 2010 році драма-реквієм "Нація" номінувалась на здобуття Національної премії України ім.Т.Г.Шевченка

Т.Люта  

 

Камерна сцена

Тривалість - 1 год.40 хв.