В Івано-Франківську завершився фестиваль «Час театру» (фото)

В Івано-Франківську завершився фестиваль «Час театру» (фото)

Впродовж останнього тижня шанувальники театрального мистецтва в Івано-Франківську мали можливість бачити вистави Львівського муніципального театрального центру «Слово і голос», Тернопільського академічного облдрамтеатру ім.Т.Шевченка, Чернівецького муздрамтетру ім. О.Кобилянської, Львівського драматичного театру імені Лесі Українки, Львівського академічного театру ім.Л.Курбаса, Національного академічного театру ім.М.Заньковецької, а також театру «Золоті ворота» й Київського академічного молодого театру.

 

Баба Пріся мігрує на Захід

 Баба Пріся мігрує на Захід

Театральним центром України на певний час (а це середина травня) стане Івано-Франківськ. З 16 по 24 травня там відбуватиметься Всеукраїнський сценічний форум The theatre time ("Час театру"), на який запрошено гучні українські театральні проекти останнього часу. Серед них: "Сталкери" (Київський Молодий театр), "Лісова пісня" (Львівський театр імені Леся Курбаса), "Дівка" (Львівський театр імені Лесі Українки) та інші. У свою чергу івано-франківці покажуть власну сценічну версію "Енеїди" Івана Котляревського, яка вже стала подією сезону.

 

Як відомо, фестивальний театральний рух в Україні сьогодні ледь жевріє. Окремі форуми існують ніби за інерцією, а деякі (раніше впливові) взагалі зникли з театральної мапи країни. На щастя, резонує "Гоголь-фест" завдяки енергії Влада Троїцького, тримається до останнього Фестиваль молодої режисури імені Леся Курбаса у столиці. Можливо, є й іще кілька позитивних прикладів…

 

Театральний фестиваль у Франківську «Час театру»: п’ять подій, які не можна пропустити

Театральний фестиваль у Франківську «Час театру»: п’ять подій, які не можна пропустити

Ірина Чужинова

Чт, 14.05.2015 08:20

З 17 по 24 травня в Івано-Франківську триватиме новий актуальний фестиваль «Час театру». Театральна критикиня Ірина Чужинова для UFRA відзначає п’ять найцікавіших подій фестивалю. Аби не жалкувати, що пропустили варту уваги подію, пропонуємо скористатися її підказками.

Фестиваль «Час театру» започаткований Театром імені І. Франка за підтримки обласної, муніципальної влади та Прикарпатського університету. Цього року до міста завітають вісім нових спектаклів із Львова, Києва, Чернівців і Тернополя. Дев’ятою стане остання прем’єра господарів форуму – «Енеїда» за поемою Івана Котляревського. Саме ці спектаклі – усі за національною драматургією – і створять свій «український контекст»: так визначили організатори мотто нинішнього фесту.

Трагіфарс, в якому ми живемо

Трагіфарс, в якому ми живемо

Леся ТУГАЙ

 Івано-Франківський обласний академічний театр ім. І. Франка презентував чергову прем’єрну постановку. Цього разу, після феєричної «Енеїди», глядачам запропонували соціальний трагіфарс сучасної сербської письменниці, в минулому журналістки,  Біляни Србляновіч «Сарана».

Поставив п’єсу режисер театру Орест Пастух, відомий завсідникам театру за роботами «Готель двох світів»,  «Фатальні жінки Бальзамінова», «У неділю рано зілля копала» та «Змішані почуття». Усі ці різножанрові постановки  до сьогодні мають успіх у глядачів.

Епоха руйнування

Епоха руйнування

Автор:  Ірина ЧУЖИНОВА для журналу "Український театр"

 Фото/Ілюстрация:  надані Івано-Франківським театром імені Івана Франка

В Івано-Франківському обласному академічному українському музично-драматичному театрі імені Івана Франка відбулися перші покази спектаклю «Сарана». П’єсу сучасної сербської драматургині Біляни Срблянович, вельми популярної авторки поза Україною, поставив молодий режисер Орест Пастух. В інтерпретації українського режисера стандартні для європейської актуальної драми радикальність та жорсткість, непримиренність діагнозів та невтішність прогнозів щодо нинішнього суспільства, зрозуміло, трохи затушовані. Проте і їх вистачає, аби зрозуміти, в чому ж різниця між нашими театрами.

Основна принада п’єси Срблянович – кінематографічна точність деталей та нюансів. Авторка пише про людей, пов’язаних одне з одним чи то давньою дружбою, чи то випадковим знайомством, родинними стосунками чи просто симпатією. Низка епізодів-замальовок на тему «як ми живемо»: в сім’ї, на роботі, на дозвіллі, вдома на самоті… Однак до ідилії цим «полароїдним знімкам» ой як далеко. Адже батьки і діти виявляються просто-таки непримиренними ворогами, друзі імітують приязнь, кохання більше схоже на звичку та пристосування до обставин.